Центром культурного, духовного та суспільно-політичного життя завжди були і є школа та церква. У селі існували три культури , які тісно переплітались . У 18 столітті була відкрита українська школа. Школа проіснувала до 1915 року. Під час Першої Світової війни російські війська, відступаючи, зруйнували декілька будинків, залізничний міст та школу. Сьогодні така російська політика продовжується на Сході України. У 1781 році в селі поселяються німецькі колоністи. Вони заснували школу для німецьких дітей, створили музичний гурток, який часто виступав з концертами в Домі Людовим (побудований у 1934 році і працює до сьогодення) для українських та польських глядачів. Відповідно українські та польські художні гуртки виступали перед німецькими колоністами. Вони за віросповіданням були євангелістами.
У 1939 році розпочалась Друга світова війна. У 1940 році була утворена переселенська комісія з еміграції німецького населення до Німеччини та Польщі. Перед від’їздом із Зимної Води німці на згадку подарували для церкви образ Матері Божої, намальованим олійними фарбами. Цей факт свідчить, що відносини між німцями і українцями були дружніми.
У 19 столітті була відкрита польська школа. Після зруйнування української школи у 1915 році українські діти ходили на навчання до польської та німецької шкіл.
Ця суміш національних культур здійснювалась протягом десятиліть, створила унікальну атмосферу та історію. ЇЇ необхідно зберегти і примножити для майбутніх поколінь, врахувати помилки історії і не допускати повторення цих трагічних сторінок , які існували між народами. А непорозуміння між народами , між націями здійснюється під впливом «горе -політиків» і панівних верств населення, які намагаються зберегти своє елітне становище.
Вивчаючи історію села крізь політичну призму ми говоримо, що в селі була окупаційна польська влада, австро-угорська, німецька, існував радянський режим, який проводив русифікаторську політику. Однак завжди необхідно враховувати і брати кращі елементи суспільно-політичного життя для зміцнення дружби між народами.
Останніми роками село стає центром туризму, сюди приїжджають колишні жителі села, їх діти, онуки, які ніколи не були в селі , однак вони хочуть побачити, де народились їхні батьки, до якої школи, церкви ходили .
У 2013 році, під час святкування Дня Незалежності України, в село приїхав пан Зелінський, онук голови гміни нашого села ( у 1939 році). Відвідавши могилу свого дідуся, він зайшов у Будинок просвіти , у цей час там відбувався шаховий турнір. Вийшовши з приміщення він був вражений, що традиції в селі збереглися з тих часів, коли в Зимній Воді існувала польська влада. На стадіоні відбувався футбольний матч. Пан Зелінський побачив у селі прекрасну церкву Святого Івана Богослова ( костел Святої Катерини, побудований польською громадою у 1625 році); раніше він і його родина вважали , що за комуністичного режиму костел знищили, однак жителі села зберегли духовний храм. Тепер він стоїть у прекрасному вигляді. Протягом 1939-1940 року керівником Дому Людового була Христина Фельдман , в майбутньому знаменита польська артистка театру і кіно. Вона намагалась зберегти і примножувати культуру польську, українську, німецьку. Однак із приходом і встановленням радянської влади на Заході України (у 1939 році), насаджувались комуністичні ідеї. Христині Фельдман ці ідеї були неприйнятні, і вона припинила працювати . Культурна і громадська діяльність українців в довоєнний час здебільшого проявляється у сусідньому Рудному, в якому проживало більшість українців.
Тричі в село прилітав з далекої Америки Едвард Розилович. Він розшукав будинок, в якому народився, а також будинок, який батько побудував. Пан Розилович був глибоко схвильований, бо в селі залишився батьківський дух, адже батько працював телеграфістом на залізничній станції Зимна Вода. У костелі святої Катерини його хрестили. Мандруючи селом, він ніби повертався у дитинство. У 1944 році родина Розиловичів виїхала, тому що наближались «визволителі» - радянська армія.
Двічі в село приїжджав Майкл Герман, який вже народився після війни в Англії. Він відвідував рідні місця своїх батьків і родини . Пан Герман знає свій родовід з 1784 року. У церкві Святого Івана Богослова він не стримав сліз, думаючи про те, що в цьому храмі хрестили його батька, який щонеділі відвідував храм, ходив до школи. Разом із паном Германом приїхала туристична група (12 осіб), які хотіли подивитись на село, де проживав батько Германа. Відбулась зустріч із учнями школи. Діти виступали англійською мовою. Англійці були задоволені зустріччю з дітьми, вражені красою нашого села, знанням учнів англійської мови.
До села приїжджали також діти та онуки родин із Німеччини, Австралії, Польщі, Канади. Усі вони позитивно відгукуються про жителів нашого села - висококультурних, духовно багатих, щирих, які вміють спілкуватись іноземною мовою. Вони захоплені порядком на садибах та вулицях села .
Як бачимо культура нашого села сформувалась під впливом різних національностей, які проживали поряд з українським населенням. Львів називають останнім містом Західної Європи на Сході – маленьким Парижем, а наше село Зимна Вода їхня краплинка.
Юрій Петрівський, учитель історії
Зимноводівської ЗОШ №1
Стратегія розвитку села Зимна Вода
Вітання
Співчуття
Вакансії
Фотогалерея
