20 серпня 2010 року  вирушив автобус  із нашого села ( подорожуючі – вчителі , лікарі , працівники  органу місцевого самоврядування  , депутати  , разом з дружинами та чоловіками)  у  мандрівку до місць героїчної слави України. Із міста Львова теж вирушив автобус , пасажирами якого були  працівники Львівреставрації ( архітектори, історики . мистецтвознавці та ін.)
Дорога була довгою , але дуже цікавою. Їхали через Київ   на Крути.
                    Крути: бій проти "духовного закріпачення"
29 січня 1918 року біля залізничної станції Крути українські вояки вступили в бій із більшовицькими загарбниками та їхніми поплічниками, що рвалися до Києва. Уперше після 1709 року, через 209 літ українці обстоювали власне право бути вільними. Не випрошували для себе свободи в поневолювачів, а здобували її в безкомпромісній боротьбі. Ця подія – трагедія і тріумф. Її порівнюють із давньогрецькими Фермопілами, де в 480 році до н. е. 300 спартанців зупинили персів.
Неможливо  передати і той настрій , який опановує кожного ,  хто  знаходиться  на Тому місці , де на захист УНР , за іронією долі, стали лише близько 300 чоловік iз Помічного Студентського куреня на чолі з сотником Омельченком (студенти-добровольці Українського народного університету, Київського університету імені св. Володимира, учні старших класів Кирило- Мефодієвської гімназії).
               29 січня 1918 року бійці Студентського куреня зайняли оборону обабіч залізниці поблизу станції Крути між Бахмачем і Ніжином й 5 годин стримували загони петроградських, московських червоногвардійців і матросів Балтійського флоту (близько 6 тисяч чоловік). Майже всі захисники новоствореної УНР прийняли геройську смерть, а 27 студентів і гімназистів було захоплено в полон і страчено.

З дещо сумним , але піднятим духом , мандрівка продовжувалась . Два автобуси із    Західної України  прямували до міста гетьманської слави  - Батурина .

                                              Б А Т У Р И Н
Заснований як оборонна фортеця, Батурин вперше згадується в 1625 році. У 1669-1708 pp. і 1750-1764 pp. Батурин був  своєрідною столицею запорізького козацтва,  резиденцією гетьманів Лівобережної України. Заволодів Батурином коронний канцлер Речі Посполитої Ю.Оссолинський, потім перейшов у володіння магнатів Любомирських. З 1654 року Батурин мав статус міста з магдебурзьким правом, магістратом. У 1708 р. під час Північної війни, після переходу гетьмана І. Мазепи на бік Карла XII, місто було взято російськими військами під командуванням О. Меншикова та спалено. Гетьманську резиденцію за наказом Петра І було перенесено до Глухова ,  а у 1760 році Батурин подарували К. Розумовському.
У містечку з 1994 р. діє Батуринський державний історичний заповідник "Гетьманська столиця", завершена реконструкція 4 об'єктів: палацу гетьмана Розумовського, будинку Кочубея, Воскресенської церкви та Воскресенської школи при храмі.
Під час перебування зимноводівцями та львів”янами  у Батурині  відбулася цікава подія : майстри Львівщини завершували роботу над дерев”яною каплицею  , в той же час  повинна була відбутися  посвята та встановлення  хреста  на даху  цієї каплиці. Присутнім  випала честь бути  на освяченні  та встановленні Хреста Господнього .Ця нова споруда  стоїть при дорозі , перед поворотом до саду та будинку Кочубея. 
Надзвичайно приємна , особлива аура  є  у  Батурині . Єдине , що вносило присмак гіркоти , це зрусифіковані мешканці  колишньої гетьманської столиці.
Попрощавшись з Батурином , наші  автобуси з туристами  попрямували до Канева.