У 1772 р. землі Галичини переходять під владу Австро-Угорщини. У цей період було скасовано орден єзуїтів, введено аболіційні контракти, кадастрову карту, поступово розвивалась освіта, почало відновлюватись господарство села; працював млин, гербарня.


Вулиця на Кальтвассері (тепер-вул. Т.Шевченка). 1934р.

У Зимну Воду почали масово переїжджати німці. Частина села, де вони поселилися у 1781 році отримала назву «Кальтвассер». Тоді тут мешкало 17 родин з Мангайму та Франкфурта-на-Майні. Згодом виникло ще п'ять будинків через поділ деяких земельних господарств, так що Кальтвасер нараховував вже 22 номери. Одночасно із заселенням Кальтвасера поселяються ще сім родин з інших районів Німеччини. Перші поселенці за віросповіданням були євангелістами, вони об'єднались навколо шкільної громади та у 1824 році вони побудували німецьку школу із твердого будівельного матеріалу. Це була приватна школа з одним класом. У 1909 році її відвідували 39 дітей, з котрих 34 — німецьких. Саме навколо цієї німецької школи об'єдналась громада Кальтвассера. Громаді доводилось важко утримувати школу, незважаючи на різні товариства й церкви, тому що вони повинні були вносити приблизно 40 років свою частку для польської школи в Зимній Воді та русинської (української), що була побудована в Рудному біля церкви, оскільки більшість німецьких власників були власниками земель на цих територіях. До 1905 р. Кальтвасер був самостійною політичною громадою, але невдовзі до неї приєдналась громада села Конопниця, яка була заселена мазурами (етнічна група поляків).

1870 роком датується перша згадка про польську школу у Зимній Воді. Будинок цієї школи зберігся до наших днів і стоїть біля костелу св. Катерини (тепер плебанія греко-католицької церкви Св. Івана Богослова). Є також згадки про те, що в Рудно діяла українська школа.

У 1834 р. село продано графові Михайлу Чацькому, шляхтичу зі Східної України за 65000 золотих. Внаслідок революційних подій 1848 р. в Австро-Угорщині було скасовано кріпацтво. По всіх селах Галичини на відзначення цієї знаменної дати встановлювали пам'ятні хрести. Такий хрест був поставлений й у Зимній Воді по вул. Суховільській, а також на вул. М. Заньковецької, на території колишнього Кальтвасеру.

Важливою подією для села стало будівництво першої в Україні залізниці Львів — Перемишль, адже вона проходила через Зимну Воду. Почали будувати залізницю у 1848 р., а закінчили у 1861 р. Прокладання залізниці планувалось через Скнилів, в обхід села, але завдяки протестам мешканців Зимної Води, колія таки пройшла через село.

     Наприкінці XIX ст. у Зимній Воді існувало 111 господарств, проживало 764 мешканці, серед яких переважну більшість становили поляки, а також було 83 німці та 55 євреїв. У цей час село досягло високого рівня економічного розвитку. Продовжувало своє існування прибуткове господарство при костелі. Великим господарством був маєток пана Міллера, німецького колоніста, який став роботодавцем для селян. Його землі тягнулися аж до села Суховоля. У власності Міллєра було велике озеро, у наш час біля якого дислокується є військова частина.

У 1893 році в селі було організовано товариство сільськогосподарників Зимної Води, котре проіснувало кілька десятиріч.

1 серпня 1914 року вибухнула перша Світова війна. У цей день прийшов посланець зі Львова до сільського уряду й дав наказ про загальну мобілізацію. Всі військовозобов'язані особи повинні до 24 години з'явитись та відбути на передову. Смертна кара чекала того, хто б відмовився. Декілька днів мобілізовані перебували у Львові, а пізніше їх відправляли на фронт. Деяка частина вояків була залишена для обслуговування залізниці, телефонним й телеграфним зв'язком та забезпечення армії технікою й продуктами. На території села відбувалися запеклі бойові дії між австрійськими та російськими військами.

У 1915 році в Зимній Воді був розміщений великий табір і польові кухні російської армії, які годували не лише військових, але й цивільних, з метою надання підтримки російській армії місцевим населенням. Взимку 1914–1915 рр. тут отаборився загін черкесів. Проте, через постійні скарги селян військове командування змінило місце його дислокації, де стояли аж до Великодніх свят. Згодом розпочався відступ російської армії, разом з яким вони в селі позабирали в селян коней та корів. Навесні 1915 р. відступаюче російське військо підірвало залізничний міст, спалило 4 будинки, котрі належали залізниці, залізничну станцію, українську школу.


До Першої світової війни Зимна Вода — це типове село, в якому проживало 742 католики і тільки 78 чоловік, які вважали себе греко-католиками. Церква Воздвиження Чесного Хреста, яку відвідували українці, була побудована в Рудно, а в Зимній Воді діяв костел.



Так, прекрасне село міського типу, все тут подобається :)
Не знаю, треба проаналізувати всі "за" і "проти".
Ніколи не думав про це.
Ще не готовий ні до переїзду, ні тим паче до сімейного життя...
А що - в селі Зимна Вода можна придбати ділянку під житло?)))

Результати...
© 2008-2018 Рада села
“Зимна Вода”