Не важливо, їдеш ти власним авто чи маршрутним таксі, недоліки дорожнього полотна (у вигляді ям на дорогах) не стають менш помітними і відчутними, тож питання ремонту доріг так чи інакше стосується кожного мешканця нашого села.Приміром, у березні цього року на форумі Львівської міської ради у темі «Зимна Вода і Рудно» піднімали питання про стан доріг. Так, один з найактивніших дописувачів Андрій пише: «Ями лежать практично весь рік. За день маршрутом Кільцева-Зимна Вода-Рудно про¬їжджає дуже велика кількість машин. Маши¬ни, об’їжджаючи ями, створюють аварійні ситуації одні одним. Розбивають собі ходову. Дуже великий ризик наїзду на мешканців, які гуляють вздовж дороги з малими дітьми. Пішо¬хідних доріжок немає. Якісь труби стирчать прямо з землі проти руху збоку дороги. Утруд¬нений доступ для швидкого проїзду швидкій допомозі та іншим екстреним службам.
Повний безлад! Таке враження, що сільські голови Іван Безділь та Володимир Гутник не цікавляться своєю територією і не бувають у себе в смт., а коли бувають, то приїжджають на танках, не помічаючи ці величезні ями.
Чому місто завжди забуває за цей район? Невже автодору не підпорядковуються ці дороги? Кожен водій оплачує транспортний збір та усі інші податки у повній мірі.
Прошу відповідальних за дороги посадовців надати відповідь, коли буде відремонтовано цей «напрямок».
Дописувач Ігор, зокрема, розмірковує над тим, як можна було б покращити ситуацію: «Минулого року в Зимній Воді дорогу зробили десь у вересні. Якщо цього року ситуація буде аналогічна, то думаю до осені дорога не доживе.
Думаю її би якимось чином рятувало правильне укладання. По боках там уже є канали. Якби вся вода в них стікала, то думаю, що ситуація була б трошки легшою. Хоча, напевно, їй допоможе тільки капітальний ремонт. У Німеччині, наприклад, ями на дорогах продають усім бажаючим: «Відчуваючи брак фінансів село Нідерцимерн на сході країни пішло на цей крок для того, щоб зібрати засоби на ремонт своїх доріг».
- Правильно написано, - так відповів голова Зимноводівської сільської ради Володимир ГУТНИК, до якого газета «Вісник» звернулася за коментарем. - На дорозі, що сполучає Кільцеву з смт. Рудно – повний безлад. Проте це – зовсім не дорога села Зимна Вода (в нашому селі є понад 70 км доріг), а ця дорога – дорога загального користування, яку обслуговує Пустомитівська дорожно-експлуата¬ційна дільниця. Тому, згідно з чинним законо¬давством, сільський голова і Зимної Води, і Рудна, не мають права вкласти жодної копійки в її ремонт. Якщо зробити це офіційно, відразу ж з’являться проблеми з КРУ. Не зважаючи на це, в минулі роки ми всіма правдами і неправдами та завдяки спонсорам намагалися ту дорогу латати, своїми силами робили водовідведення. Однак у кризові роки – 2009-2010 – залучити спонсорів до ремонту цієї дороги просто неможливо. І тому маємо такий безлад.
Інше питання, що жителі нашого села часто пишуть про це не тільки на форумах, а й усно і письмово звертаються до мене. І я реагував на всі звернення – писав листи до різних інстанцій. Так, я неодноразово звертався до заступника голови Пустомитівської РДА Володимира Шуркала, щоби включити в капітальний ремонт цю дорогу, до першого заступника голови Львівської ОДА Валерія П’ятака і голови ЛОДА з проханням вжити необ¬хідних заходів щодо створення безпечних умов для учасників дорожнього руху (шляхом встановлення відповідних засобів регулювання руху). З моєї ініціативи листи за підписом сільських голів Зимної Води, Рудна та Суховолі були скеровані начальнику служби автомобільних доріг у Львівській області Ігореві Завійському з проханням виправити ситуацію на дорозі, бо щогодини нею проїжджає близько 500 автомобілів.
Проте питання ремонту доріг – не лише питання сільського голови, а й самих мешканців. Приміром, живе у нас чимало високопосадовців обласного та міського рівня, бізнесменів, які могли би долучитися до вирішення питання. Прикро, однак за 4 роки мого керівництва ніхто не прийшов і не допоміг. Зате всі гарно вміють розказати й написати, що робиться не так.

Крім того, при тому бюджеті, який має наше село (та й, напевне, Рудно), нормальних доріг ніколи не буде. Так, за минулий рік до бюджету сільської ради надійшло 164 тис. грн. податків з власників транспортних засобів. Для пересічного мешканця сума здасться чималою, проте за ці кошти можна засипати гравієм усього-на-всього 1 км 100 м доріг або зробити 160 м асфальту. А, може, навіть і менше. Тож закономірно виникає питання: скільки років (чи то пак століть!) треба Зимній Воді, аби зробити в селі дороги?! Це проблема, яку люди повинні розуміти. Навіть у кризовий минулий рік в основному за рахунок спонсорських коштів завезли відпрацьованим гравієм 3,5 км доріг (вулиці Сковороди, Теліги,
прокладено 307 пог. м (або 1535 кв. м) асфальту на вул. Суховільській.
Проїдьтесь селом і побачите: вулиці завужені, люди топляться в болоті, не хочуть прокопати ровів, не відводять ґрунтові води та не понижують їх рівень. А так бути не повинно. Поки люди не усвідомлять, що, перед тим як класти щебінь чи асфальт, треба відвести воду, доти користі не буде. Так, сьогодні немає коштів, але люди не повинні чекати, поки влада щось зробить. Хай кожен подбає за свою вулицю, свою територію – інакше доріг не буде, не залежно від того, хто буде сільським головою.
Яскравим прикладом, як мешканці могли б подбати за спільне майно, є вулиця Сірка. У 2007-ому ділянку від ЗОШ №2 до кінцевої зупинки
маршрутного таксі №156 було засипано щебенем. Сьогодні його не видно, втопився в болоті, тож вулиця місцями є непрохідною. Проблема в тому, що люди в попередні роки «поприватизовували» частину доріг і ні на крок не поступляться на користь громадським інтересам. А про те, щоб викопати канаву, ніхто і слухати не хоче. Загалом, цією вулицею, як і Львівською, маршрутних таксі пускати не можна, бо ширина її менше 9 м.
З другого боку, треба стежити за тими доро¬гами, що вже є. У нас вони часто перетворюються на склади будівельних матеріалів для окремих людей, смітники (особливо це стосується придорожніх канав) тощо.
Всім відома приказка: «Один у полі не воїн…», то ж кожен мешканець чи то коштами, чи організаційно, а чи власною працею може долу-читись до роботи на свою користь та користь громади загалом.